Станом на середину 2026 року в Росії експлуатується 11 атомних електростанцій, на яких працює 34 енергоблоки загальною потужністю близько 28 ГВт. Вони забезпечують приблизно 18–19 % усієї електроенергії країни. Це одна з найбільших ядерних систем у світі, поступаючись лише США, Китаю та Франції за обсягом виробництва.
Більшість станцій розташовані в європейській частині Росії, де частка атомної генерації досягає 40 %. Окреме місце займає плавуча АЕС «Академік Ломоносов» на Чукотці — єдина у світі комерційна станція такого типу. Паралельно триває будівництво нових блоків і поступовий вивід з експлуатації застарілих реакторів.
Нижче розберемо точну кількість станцій і реакторів, їх розташування, типи обладнання, плани розвитку та особливості російської атомної галузі станом на 2026 рік.
Актуальна кількість АЕС і реакторів
За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) та Всесвітньої ядерної асоціації, у Росії працює 34 реактори. Їхня сумарна встановлена потужність становить 27 969 МВт. Ще 5–7 блоків перебувають на різних стадіях будівництва, а 14 реакторів уже виведені з експлуатації.
Російські джерела, зокрема «Росенергоатом», традиційно говорять про 11 атомних станцій. До цього числа входять десять наземних майданчиків і одна плавуча. Билибінська АЕС, яка повністю зупинила генерацію до кінця 2025 року, формально залишається в переліку, хоча вже не виробляє електроенергію і готується до виводу з експлуатації.
У 2025 році до мережі підключили перший блок Курської АЕС-2 з реактором ВВЕР-ТОІ. З травня 2026 року він офіційно постачає електроенергію. Це частково компенсувало зупинку старих реакторів типу РБМК на Курській і Ленінградській станціях.
Частка атомної енергії в загальному виробництві електроенергії Росії тримається на рівні 18–19 %. У 2025 році станції видали понад 217 млрд кВт·год. Стратегія розвитку галузі передбачає збільшення цієї частки до 25 % до 2045 року.
Повний список діючих атомних електростанцій
Ось актуальний перелік станцій, які входять до складу концерну «Росенергоатом»:
| Назва АЕС | Регіон | Кількість блоків | Тип реакторів | Потужність (прибл.) |
|---|---|---|---|---|
| Балаковська | Саратовська обл. | 4 | ВВЕР-1000 | 4,0 ГВт |
| Калінінська | Тверська обл. | 4 | ВВЕР-1000 | 4,0 ГВт |
| Ростовська | Ростовська обл. | 4 | ВВЕР-1000 | 4,0 ГВт |
| Ленінградська / ЛАЕС-2 | Ленінградська обл. | 4 | РБМК + ВВЕР-1200 | ~4,0 ГВт |
| Нововоронезька / НВАЕС-2 | Воронезька обл. | 4–5 | ВВЕР-440 / ВВЕР-1200 | ~2,8–3,5 ГВт |
| Курська / Курська-2 | Курська обл. | 3–4 | РБМК + ВВЕР-ТОІ | ~3,2–4,0 ГВт |
| Смоленська | Смоленська обл. | 3 | РБМК-1000 | 3,0 ГВт |
| Кольська | Мурманська обл. | 4 | ВВЕР-440 | 1,8 ГВт |
| Білоярська | Свердловська обл. | 2 | БН-600 / БН-800 | 1,4 ГВт |
| Билибінська | Чукотка | 0 (зупинена) | ЕГП-6 | 0 ГВт |
| ПАТЕС «Академік Ломоносов» | Чукотка (Певек) | 2 | КЛТ-40С | 0,07 ГВт |
Джерело: дані МАГАТЕ, World Nuclear Association та «Росенергоатом» станом на 2026 рік.
Найпотужніші станції — Балаковська, Калінінська та Ростовська. Кожна з них виробляє понад 30 млрд кВт·год на рік. Білоярська унікальна тим, що працює на швидких нейтронах і використовує змішане оксидне паливо (МОХ).
Типи реакторів і їхні особливості
Російський парк реакторів різноманітний. Більшість — це водо-водяні реактори типу ВВЕР різних поколінь. Вони становлять основу сучасної генерації.
- ВВЕР-1000 і ВВЕР-1200 — основні робочі коні. Блоки третього покоління (ВВЕР-1200 і ВВЕР-ТОІ) мають пасивні системи безпеки, подвійну захисну оболонку та термін служби 60 років.
- РБМК-1000 — канальні реактори. Їх поступово виводять з експлуатації після подовження ресурсу. На Курській і Ленінградській станціях вже зупинили кілька блоків.
- БН-600 і БН-800 — реактори на швидких нейтронах з натрієвим охолодженням. Білоярська АЕС — єдина у світі, де такі блоки працюють у промисловому режимі.
- КЛТ-40С — малі реактори плавучої станції. Вони адаптовані для роботи в арктичних умовах.
Особливість російської стратегії — розвиток замкненого ядерного паливного циклу. Швидкі реактори дозволяють використовувати відпрацьоване паливо повторно і суттєво зменшувати кількість радіоактивних відходів.
Плавуча АЕС «Академік Ломоносов» — унікальний об’єкт
«Академік Ломоносов» — єдина у світі плавуча атомна теплоелектростанція промислового масштабу. Вона працює з 2020 року в порту Певек на Чукотці. Два реактори КЛТ-40С загальною потужністю 70 МВт забезпечують електроенергією і теплом місцеві підприємства та населення.
Після повної зупинки Билибінської АЕС саме «Ломоносов» став основним джерелом енергії для регіону. Станція витримує арктичні умови і може працювати автономно протягом тривалого часу. У 2026 році її перевірила міжнародна місія WANO і оцінила на рівні найкращих російських станцій.
Росатом уже будує наступні плавучі блоки на базі реакторів РІТМ-200 для інших віддалених регіонів і експорту.
Плани розвитку до 2045 року
Стратегія Росії передбачає введення 38 нових енергоблоків загальною потужністю 29,3 ГВт. Частка атомної енергії має зрости до 25 %. Станом на липень 2026 року Росатом реалізує проєкти 18 нових блоків на дев’яти майданчиках.
Найближчі об’єкти:
- Курська АЕС-2 (блоки 2 і 3)
- Ленінградська АЕС-2 (блоки 3 і 4)
- Смоленська АЕС-2
- Білоярська АЕС (БН-1200)
- Кольська АЕС-2 (середньопотужні ВВЕР-600)
- Проєкти в Примор’ї та на Далекому Сході
Також триває будівництво дослідного реактора БРЕСТ-ОД-300 у Сєвєрську — ключового елемента проєкту «Прорив» із замкненим паливним циклом.
Паралельно Росатом активно експортує технології. Російські блоки будуються або вже працюють у Туреччині, Китаї, Індії, Єгипті, Бангладеш та інших країнах.
Порівняння з іншими країнами
За кількістю працюючих реакторів Росія займає четверте місце у світі після США (близько 94), Китаю (понад 60) і Франції (57). За обсягом виробництва електроенергії — теж у топ-4.
Відмінність російської системи — значна частка реакторів на швидких нейтронах і наявність плавучих станцій. У США та Франції домінують класичні водо-водяні реактори, а Китай робить ставку на швидке будівництво великих блоків третього покоління.
Ще одна особливість — високий коефіцієнт використання встановленої потужності (понад 80 %). Це результат модернізації та подовження ресурсу старих блоків.
Безпека, екологія та вивід з експлуатації
Після аварії на Чорнобильській АЕС російська галузь суттєво змінила підходи до безпеки. Сучасні блоки ВВЕР-1200 і ВВЕР-ТОІ мають пасивні системи захисту, які працюють навіть без електроенергії та втручання оператора.
Вивід з експлуатації старих станцій уже став реальністю. Билибінська АЕС — перший повний досвід зупинки всієї станції. Роботи з вивантаження палива триватимуть кілька років, а повна реабілітація майданчика запланована до 2050-х років.
Екологічний аспект залишається дискусійним. Прихильники вказують на відсутність викидів CO₂ під час роботи станцій. Критики наголошують на проблемі відпрацьованого ядерного палива та ризиках в арктичних регіонах.
Росатом заявляє, що замкнений паливний цикл і швидкі реактори дозволять суттєво зменшити обсяг відходів у середньостроковій перспективі.
Атомна енергетика Росії сьогодні — це поєднання великих класичних станцій, унікальних швидких реакторів і плавучих технологій. 11 майданчиків і 34 працюючі блоки забезпечують стабільну частку в енергобалансі країни, а амбітні плани до 2045 року передбачають подальше зростання. Кількість станцій може змінитися вже в найближчі роки за рахунок введення нових блоків і остаточного виводу старих.