3М22 «Циркон» (за класифікацією НАТО — SS-N-33) — російська протикорабельна ракета, яку Москва позиціонує як гіперзвукову крилату. Її розробляло НВО машинобудування, а на озброєння ВМФ РФ вона офіційно надійшла у 2023 році. Спочатку комплекс створювали для ураження великих надводних цілей, зокрема авіаносних груп, однак із 2024 року ракети активно застосовують по наземних об’єктах в Україні.
Головна особливість «Циркона» — поєднання високої швидкості з маневреністю на маршовій ділянці. Російські заяви говорять про 8–9 Махів і дальність понад 1000 км. Незалежні оцінки, засновані на аналізі уламків і даних ППО, значно скромніші: крейсерська швидкість близько 5,5 Маха, короткочасне прискорення до 7,5 і сповільнення до 4,5 Маха біля цілі. Саме ця різниця між пропагандою і реальністю визначає справжні можливості зброї.
Станом на середину 2026 року «Циркон» залишається однією з найдорожчих ракет у російському арсеналі (орієнтовно 5,6–10 млн доларів за одиницю) і одним із найскладніших для перехоплення засобів ураження. Водночас досвід бойового застосування показав, що системи Patriot здатні збивати її на термінальній фазі.
Історія створення та шлях до озброєння
Розробку ракети розпочали на початку 2010-х років на базі досвіду створення П-800 «Онікс». Перші льотні випробування відбулися близько 2016 року. У січні 2020-го фрегат «Адмірал Горшков» виконав перший відкритий пуск по береговій цілі. У жовтні того ж року ракета, за російськими даними, пролетіла 450 км за 4,5 хвилини, розвинувши швидкість понад 8 Махів.
У 2021–2022 роках випробування продовжилися з підводних човнів проєкту «Ясень» і з надводних кораблів. У травні 2022-го заявили про ураження морської цілі на дальності близько 1000 км. Офіційне прийняття на озброєння комплексу 3К22 «Циркон» оголосили в січні 2023 року. Відтоді ракети почали встановлювати на фрегати проєкту 22350 і готувати до адаптації під берегові комплекси.
У бойових умовах «Циркон» вперше застосували на початку 2024 року. Відтоді кількість пусків зросла: якщо у 2024-му їх було одиниці, то в 2026-му — уже десятки. За оцінками української розвідки, запас ракет збільшився з приблизно 40 одиниць у 2024 році до понад 200 у 2026-му.
Заявлені характеристики проти реальних оцінок
Російські джерела регулярно повторюють цифри, які важко перевірити незалежно. Незалежні аналітики та дані з уламків дають суттєво іншу картину.
| Параметр | Російські заяви | Оцінки аналітиків і дані уламків (2024–2026) |
|---|---|---|
| Довжина | близько 9 м | 8–10 м |
| Діаметр | 0,6 м | 0,6–0,7 м |
| Максимальна швидкість | до 9 Махів (≈11 000 км/год) | 5,5 Маха на марші, до 7,5 у пікіруванні, 4,5 біля цілі |
| Дальність | 1000–1500 км | 450–700 км (до 1000 км за сприятливої траєкторії) |
| Висота польоту | до 40 км | 28–40 км на маршовій ділянці |
| Маса бойової частини | 300–400 кг | близько 220 кг (з них ≈80 кг вибухівки) |
Джерела даних: відкриті матеріали НВО машинобудування, оцінки Defense Express, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та звіти Повітряних сил України.
Різниця в цифрах пояснюється кількома факторами. По-перше, російські заяви часто стосуються пікових, а не тривалих режимів. По-друге, дальність сильно залежить від профілю польоту: низьковисотний маршрут суттєво зменшує радіус дії. По-третє, бойова частина виявилася легшою, ніж очікувалося для «вбивці авіаносців».
Конструкція, двигун і траєкторія польоту
Більшість джерел описують «Циркон» як двоступеневу ракету. Перший ступінь — твердопаливний прискорювач, який виводить її на надзвукову швидкість і потрібну висоту. Після відділення має включатися маршовий двигун — за російською версією гіперзвуковий прямоточний повітряно-реактивний (scramjet) на паливі типу децилін-М.
Однак аналіз уламків, проведений українськими експертами та західними OSINT-аналітиками (зокрема Фабіаном Гінцем), ставить під сумнів наявність класичного scramjet. На фрагментах виявлено елементи, схожі на твердопаливний ракетний двигун, а характерного центрального повітрозабірника не зафіксовано. Це підштовхує до версії, що «Циркон» ближчий до маневреної квазібалістичної ракети, ніж до класичної гіперзвукової крилатої.
Траєкторія типова: після старту ракета піднімається на 28–40 км, де опір повітря мінімальний. На цій висоті вона летить майже горизонтально, виконуючи маневри. Біля цілі переходить у пікірування, короткочасно розганяючись, а потім сповільнюється через щільніші шари атмосфери. Саме сповільнення до 4,5 Маха створює вікно для сучасних систем ППО.
Система наведення комбінована: інерціальна на початковому етапі з можливістю супутникової корекції та активна радіолокаційна головка самонаведення на фінальній ділянці. Корпус виконаний з жаростійких композитних матеріалів, здатних витримувати нагрів від тертя повітря.
Носії та способи запуску
Основні платформи — фрегати проєкту 22350 («Адмірал Горшков», «Адмірал Головко» тощо) з універсальною вертикальною пусковою установкою 3С14. Ця ж установка дозволяє запускати «Калібри» та «Онікси». Підводні човни проєкту 885/885М «Ясень» також можуть застосовувати ракету з підводного положення.
З 2024 року з’явилися підтвердження пусків із сухопутних позицій. Спочатку з окупованого Криму (імовірно, адаптовані комплекси «Бастіон» або стаціонарний «Утьос»), пізніше — з території Курської області. Це суттєво скоротило час підльоту до українських міст: з Криму до Києва — близько 3–6 хвилин, з Курщини — ще менше.
Універсальність пускових установок дає Росії можливість швидко перекидати ракети між різними носіями, що ускладнює прогнозування напрямку удару.
Бойове застосування та можливості перехоплення
Перші підтверджені удари «Цирконом» по Україні зафіксовано в лютому 2024 року. Відтоді ракети використовували переважно в комбінованих атаках разом із «Кинджалами», «Іскандерами», крилатими ракетами та дронами. Мета — навантажити системи ППО і пробити «вікна» в обороні.
За даними Повітряних сил України, з приблизно 46 запущених «Цирконів» (станом на середину 2026 року) близько 41 % вдалося збити. Основний засіб перехоплення — системи Patriot. Ключове вікно — термінальна фаза, коли швидкість падає. На маршовій ділянці на висоті 30–40 км ракета залишається важкою ціллю через швидкість і маневрування.
Ефективність бойової частини виявилася нижчою за очікувану. При масі близько 220 кг і відносно невеликій кількості вибухівки «Циркон» завдає серйозних, але не катастрофічних руйнувань. Для кораблів середнього класу він залишається небезпечним, для великих авіаносців — уже не «гарантованим вбивцею».
Порівняння з «Кинджалом» та «Оніксом»
«Кинджал» (Х-47М2) — авіаційна балістична ракета, яку запускають із МіГ-31К. Вона розвиває високу швидкість завдяки розгону носієм і твердопаливному двигуну, але не підтримує постійний гіперзвук на всій траєкторії. «Циркон» задумувався як саме крилата гіперзвукова система з тривалим маршовим режимом.
«Онікс» (П-800) — надзвукова протикорабельна ракета, прямий попередник. «Циркон» має вищу заявлену швидкість і більшу дальність, але використовує ту саму пускову установку 3С14. Багато експертів вважають, що «Циркон» є глибокою модернізацією «Онікса» з елементами квазібалістичної схеми, а не повністю новим типом зброї.
Головна відмінність «Циркона» — час реакції противника. Від моменту виявлення до підльоту минають одиниці хвилин, що вимагає постійної готовності ППО та надійної системи попередження.
Міфи, реальність і ключові інсайти
Найпоширеніший міф — абсолютна невразливість «Циркона». Насправді сучасні системи ППО, особливо Patriot з відповідними ракетами, демонструють здатність його перехоплювати. Другий міф — «немає аналогів у світі». Гіперзвукові програми ведуть США, Китай та інші країни; російська ракета — одна з перших, що потрапила в бойове застосування, але далеко не унікальна за концепцією.
Реальність 2026 року така: «Циркон» — дорога, складна у виробництві зброя з обмеженою бойовою частиною. Її головна цінність для Росії — психологічний і тактичний ефект швидкого удару, а також можливість змушувати Україну витрачати дефіцитні ракети-перехоплювачі. Водночас зростання кількості пусків свідчить, що виробництво налагоджене, а запаси збільшуються.
Для цивільного населення головний практичний висновок простий: час на укриття при загрозі «Циркона» вимірюється хвилинами. Системи оповіщення та готовність до швидкого спуску в укриття залишаються критично важливими. Для військових — потреба в достатній кількості сучасних засобів ППО, здатності працювати по високошвидкісних маневрених цілях і постійному аналізі уламків для уточнення характеристик.
У підсумку 3М22 «Циркон» — це не «чудо-зброя», а серйозний, але далеко не непереможний інструмент. Його реальні можливості нижчі за пропагандистські заяви, проте достатні, щоб залишатися одним із найнебезпечніших засобів у російському арсеналі станом на 2026 рік.