Наприкінці 2025 року російські війська почали застосовувати проти України ще один іранський дрон-камікадзе — Shahed-107. На відміну від масових Shahed-136 (Геран-2), які регулярно летять на глибокий тил, цей апарат менший, з меншою бойовою частиною та реальною дальністю близько 300 км. Його головне завдання — дешевше і масовіше тиснути на українські позиції та логістику в прифронтовій зоні.
Головне управління розвідки МО України швидко отримало трофейні зразки, провело детальний аналіз і оприлюднило дані про конструкцію, двигун, навігацію та іноземні компоненти. Ця інформація важлива не лише для військових — вона показує, як еволюціонує ірансько-російська співпраця в умовах санкцій і як змінюється економіка дронової війни.
Shahed-107 не замінив класичні «Шахеди». Він доповнив їх, створивши новий шар загрози: дешевші цілі, які змушують Україну витрачати ресурси на перехоплення навіть там, де раніше загроза була меншою.
Як влаштований Shahed-107: розбір від ГУР
Shahed-107 — це високоплан з розмахом крила близько 3 метрів і довжиною фюзеляжу приблизно 2,5 м. Хвостове оперення Х-подібне — воно забезпечує стабілізацію без складних систем. Корпус виконаний з вуглепластику, силові елементи — з алюмінію. Така комбінація дає прийнятну міцність при низькій масі.
У дослідженому зразку встановлена кумулятивна осколково-фугасна бойова частина масою 15 кг — значно легша, ніж у Shahed-136. Двигун — китайський двотактний бензиновий DLE 111. Паливний бак на 28 літрів визначає практичну дальність близько 300 км за оцінками української розвідки.
Система навігації побудована на інерціальній платформі, подібній до іранської Sadra, з блоком захисту від перешкод та чотириелементною завадостійкою антеною. Польотний контролер (FCU) передає команди на елерони (elevons) та двигун. Електроніка походить зі США, Швейцарії, Китаю, Японії, Тайваню, Нідерландів та Ірландії — звичний набір для іранських і російських дронів попри санкції.
Порівняння з Shahed-136: не заміна, а доповнення
Shahed-107 не конкурує з більшим «старшим братом» — він виконує іншу роль. Ось ключові відмінності:
| Параметр | Shahed-107 | Shahed-136 (Геран-2) | Практичне значення |
|---|---|---|---|
| Дальність (реальна) | ~300 км | до 2000+ км | 107-й — для прифронтової зони та ближнього оперативного тилу |
| Бойова частина | 15 кг | 30–50+ кг | Менша руйнівна сила одного удару, але нижча вартість |
| Двигун | Китайський DLE 111 (двотактний) | Копія Limbach (чотиритактний) | Дешевший і простіший у виробництві |
| Розмах крила | ~3 м | ~2,5 м (дельта) | Інша аеродинаміка та помітність |
| Призначення | Масові удари по фронту та логістиці | Глибокі удари по інфраструктурі | Доповнює тактику насичення на тактичній глибині |
| Орієнтовна вартість | Нижча | Вища | Дозволяє Росії збільшувати кількість запусків без критичного зростання витрат |
Дані ГУР МО України та відкритих джерел. Реальна дальність Shahed-107 залежить від умов польоту, вітру та бойового навантаження — іранські заяви про 1500 км у бойових умовах не підтверджуються аналізом паливної системи.
Двигун, навігація та вразливості
Двотактний DLE 111 — той самий тип двигунів, які вже фіксували в російських дронах Gerbera, «Пародія», «Дельта» та інших. Він простий, дешевий і дозволяє швидко нарощувати виробництво. Мінус — вищий рівень шуму порівняно з чотиритактними, хоча на практиці на висоті 1–3 км це не завжди критично.
Навігація з інерціальною платформою та захистом від перешкод робить дрон стійкішим до РЕБ, ніж найпростіші FPV. Однак він не має активного самонаведення на кінцевій ділянці — летить за закладеними координатами. Це означає, що при достатньо точному придушенні або спуфінгу сигналу дрон може відхилитися або втратити орієнтацію.
Українські сили вже продемонстрували ефективність проти таких цілей. Перше підтверджене збиття Shahed-107 відбулося наприкінці грудня 2025 року — дрон-перехоплювач Sting з системою Hornet Vision (розробка «Диких шершнів») уразив ціль у взаємодії з підрозділом 47-ї окремої механізованої бригади «Магура».
Бойова частина 15 кг: наскільки це небезпечно
15 кг кумулятивно-осколково-фугасної бойової частини — це не 40–50 кг класичного Shahed-136. Один такий дрон завдасть менше руйнувань по укриттях чи техніці. Але в масовому застосуванні ефект накопичується: пошкодження складів, поранення особового складу, виведення з ладу легкої техніки та створення психологічного тиску.
Кумулятивний елемент дозволяє ефективніше вражати легкоброньовані цілі або укриття польового типу. Для цивільної інфраструктури загроза нижча, ніж від більших дронів, але для прифронтових позицій і логістичних маршрутів — цілком реальна.
Тактика Росії: дешевше насичення фронту
Введення Shahed-107 — це спроба оптимізувати витрати. Класичні Shahed-136 ефективні для терору по енергетиці та містах, але дорогі для щоденних ударів по ротних опорних пунктах чи польових складах. Менший і дешевший дрон дозволяє Росії збільшувати кількість запусків, не вичерпуючи запаси більших апаратів.
Мета — виснажити українські засоби перехоплення. Якщо на один класичний Shahed раніше витрачали дорогу ракету, то проти дешевшого 107-го ефективніше використовувати дрони-перехоплювачі типу Sting. Росія, своєю чергою, намагається змусити Україну розпорошувати ці ресурси.
Станом на середину 2026 року Shahed-107 не став основним типом — основний тиск усе ще створюють класичні Shahed-136/Геран та їхні варіанти. Новий дрон виконує роль «другого ешелону» на тактичній глибині.
Українська відповідь: від ракет до дешевих перехоплювачів
Поява Shahed-107 прискорила перехід української ППО на асиметричні рішення. Дрони-перехоплювачі Sting, оснащені системами відеозв’язку Hornet Vision, показали високу ефективність саме проти повільних поршневих цілей. За перше півріччя 2026 року такими перехоплювачами було знищено понад 9 тисяч російських дронів типу Shahed, Geran та Gerber.
Перевага очевидна: вартість одного перехоплення в рази нижча за зенітну ракету, а дрон можна використовувати повторно, якщо не витратив боєзапас. Це змушує Росію та Іран шукати контрзаходи — або збільшувати кількість запусків, або переходити на швидші (реактивні) варіанти дронів.
Парадокс комплектуючих та санкції
Один з найцікавіших моментів — географія електроніки в Shahed-107. Попри санкції, дрон містить компоненти зі США, Європи та Азії. Це не новина для іранських дронів, але публікація детального переліку ГУР допомагає міжнародним партнерам посилювати контроль за ланцюжками постачання.
Іран і Росія демонструють високу адаптивність: використовують комерційні двигуни, доступні інерціальні модулі та обходять обмеження через посередників. Повністю припинити потік комплектуючих складно, але ускладнення логістики та зростання цін уже впливають на темпи виробництва.
Що це означає для найближчих місяців
Shahed-107 — це індикатор того, що дронова війна стає дедалі більш багаторівневою. Росія комбінує:
- масові удари класичними Shahed-136 по глибокому тилу;
- дешевші Shahed-107 по прифронтовій зоні;
- розвідувальні та коригувальні БПЛА;
- спроби прискорених (реактивних) варіантів.
Україна відповідає комбінацією радарів, РЕБ, зенітних ракет і, головне, дешевих дронів-перехоплювачів. Успіх Sting та аналогічних систем показує, що асиметрична відповідь може бути ефективнішою за традиційні дорогі рішення.
Для цивільного населення та прифронтових регіонів поява Shahed-107 означає, що загроза повітряних атак не зникає навіть на відносно невеликій відстані від лінії фронту. Системи оповіщення та укриття залишаються критично важливими.
Дронова війна не стоїть на місці. Кожна нова модель — це не просто технічна новинка, а черговий хід у постійному змаганні вартостей і технологій. Shahed-107 — один з таких ходів, і українська сторона вже продемонструвала здатність адаптуватися швидше, ніж очікував противник.