Ізраїльська ініціатива щодо визнання «геноциду» вірмен стала відповіддю на жорстку антиізраїльську риторику президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Проте спроба використати події 1915 року як інструмент тиску на Анкару зачепила інтереси Азербайджану. Для Баку Туреччина залишається найближчим союзником, а сам Азербайджан — стратегічним партнером Ізраїлю. Просуваючи резолюцію, ізраїльська влада поставила два напрями своєї зовнішньої політики у суперечність.
Реакція Азербайджану та єврейської громади
29 червня Міністерство закордонних справ Азербайджану жорстко засудило ініціативу та назвало політизацію подій 1915 року неприпустимою. У заяві Баку наголосило: «Подібні кроки слугують не примиренню, а подальшому поглибленню суперечностей і перешкоджають зусиллям щодо досягнення сталого миру в регіоні. Ми закликаємо уряд Ізраїлю переглянути ухвалене рішення».
Окрім офіційного Баку, проти резолюції виступили представники єврейської громади Азербайджану та низка політиків і експертів в Ізраїлі. 30 червня головний рабин сефардської громади Баку Замір Ісаєв звернувся до депутатів ізраїльських партій ШАС і «Ягадут га-Тора». Він закликав враховувати можливі наслідки для відносин з Азербайджаном: «Азербайджан — один із найближчих і найвідданіших друзів Ізраїлю та є прикладом мусульманської країни, яка протягом багатьох років обирає шлях дружби й поваги до єврейського народу».
Наслідки для двосторонніх відносин
У результаті Ізраїль призупинив процес визнання «геноциду» вірмен, зважаючи на жорстку позицію Баку та можливі наслідки для двосторонніх відносин. Країна опинилася перед вибором між символічним тиском на Ердогана та збереженням практичного співробітництва з Азербайджаном. Стратегічні інтереси переважили. Цей випадок продемонстрував тісний взаємозв’язок турецько-азербайджанського союзу: рішення проти Анкари неминуче оцінюються в Баку й можуть мати наслідки далеко за межами турецько-ізраїльських відносин.