Станом на 2026 рік Україна офіційно поділена на 24 області. Це базовий факт, закріплений у Конституції, і він не змінювався з моменту здобуття незалежності.
Поруч із областями існують ще три одиниці першого рівня: Автономна Республіка Крим та два міста зі спеціальним статусом — Київ і Севастополь. Разом це дає 27 регіонів. Саме таку формулу використовують державні органи, статистика та міжнародні організації.
Нижче розберемо, звідки взялася ця цифра, як виглядає повний перелік, чим відрізняються області за розміром і населенням, і чому навіть в умовах тимчасової окупації частини територій офіційна кількість залишається незмінною.
Офіційна кількість за Конституцією України
Стаття 133 Конституції України чітко визначає систему адміністративно-територіального устрою. До неї входять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. На найвищому рівні — саме 24 області.
Ця норма діє без змін з 1996 року. Жодна адміністративна реформа останніх десятиліть, включно з децентралізацією 2014–2020 років і укрупненням районів у 2020-му, не торкнулася кількості областей. Вони залишаються основними одиницями регіонального управління.
Важливо розрізняти поняття «область» і «регіон». Коли кажуть «регіони України», часто мають на увазі всі 27 одиниць першого рівня. Але якщо питання звучить саме «скільки областей», відповідь однозначна — 24.
Повний список 24 областей України
Ось актуальний перелік усіх областей у алфавітному порядку з адміністративними центрами:
- Вінницька область — Вінниця
- Волинська область — Луцьк
- Дніпропетровська область — Дніпро
- Донецька область — Донецьк (фактично Краматорськ)
- Житомирська область — Житомир
- Закарпатська область — Ужгород
- Запорізька область — Запоріжжя
- Івано-Франківська область — Івано-Франківськ
- Київська область — Київ
- Кіровоградська область — Кропивницький
- Луганська область — Луганськ (фактично Сєвєродонецьк)
- Львівська область — Львів
- Миколаївська область — Миколаїв
- Одеська область — Одеса
- Полтавська область — Полтава
- Рівненська область — Рівне
- Сумська область — Суми
- Тернопільська область — Тернопіль
- Харківська область — Харків
- Херсонська область — Херсон
- Хмельницька область — Хмельницький
- Черкаська область — Черкаси
- Чернівецька область — Чернівці
- Чернігівська область — Чернігів
Цей список затверджений офіційно і не підлягає перегляду без внесення змін до Конституції. Назви деяких областей історично змінювалися (наприклад, Кіровоградська стала Кіровоградською ще в радянський період, а адміністративний центр отримав назву Кропивницький у 2016 році), але сама кількість і межі залишилися стабільними.
Чому не 25 і не 27: роль Криму, Києва та Севастополя
Автономна Республіка Крим має особливий статус. Вона не є областю, хоча часто стоїть поруч у переліках регіонів. Її адміністративний центр — Сімферополь. З 2014 року територія АР Крим тимчасово окупована, проте Україна і більшість країн світу продовжують вважати її невід’ємною частиною держави.
Київ і Севастополь мають статус міст зі спеціальним статусом. Це означає, що вони не входять до складу жодної області. Київ — столиця, і його управління регулюється окремим законом. Севастополь історично мав особливий статус через військово-морську базу, і ця норма збереглася в Конституції.
Тому правильна формула звучить так: 24 області + Автономна Республіка Крим + 2 міста зі спеціальним статусом. Саме 27 одиниць першого рівня.
Як формувався сучасний поділ: короткий історичний екскурс
Сучасна система областей бере початок у 1932 році, коли в Українській РСР створили перші п’ять областей: Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську та Харківську. Протягом 1930–1950-х років їх кількість поступово зростала.
Закарпатська область з’явилася останньою — у 1946 році після приєднання Закарпатської України. До цього існували також Ізмаїльська та Дрогобицька області, які пізніше увійшли до складу Одеської та Львівської відповідно.
Після 1991 року жодна область не була ліквідована і жодна нова не створена. Навіть масштабна реформа 2020 року, яка скоротила кількість районів зі 490 до 136, не торкнулася обласного рівня. Це свідчить про стійкість саме цієї ланки адміністративного устрою.
Найбільші та найменші області: порівняння за площею та населенням
Області суттєво відрізняються за розмірами. Це впливає на економіку, транспортну доступність і навіть на організацію виборів.
| Область | Площа, км² | Населення (орієнтовно) | Адміністративний центр |
|---|---|---|---|
| Одеська | 33 310 | 2,4 млн | Одеса |
| Дніпропетровська | 31 974 | 3,2 млн | Дніпро |
| Чернігівська | 31 865 | 0,99 млн | Чернігів |
| Харківська | 31 415 | 2,6 млн | Харків |
| Житомирська | 29 832 | 1,2 млн | Житомир |
| Чернівецька | 8 097 | 0,9 млн | Чернівці |
Джерело даних: офіційна статистика та відкриті реєстри станом на 2021–2022 роки (останні повні дані до повномасштабного вторгнення).
Найбільша за площею — Одеська область. Найменша — Чернівецька. За населенням лідирують Донецька (до війни понад 4 млн) та Дніпропетровська. Найменш населена — Чернівецька.
Така диспропорція створює різні виклики для управління. У великих областях складніше забезпечувати рівномірний розвиток, у малих — часто не вистачає ресурсної бази.
Вплив війни на адміністративний статус
З 2014 року, а особливо з 2022-го, частина територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та вся АР Крим перебувають під тимчасовою окупацією. Проте офіційна кількість областей не змінилася.
Українське законодавство і міжнародне право розглядають ці території як тимчасово окуповані. Адміністративні центри в деяких випадках перенесені (Краматорськ для Донецької, Сєвєродонецьк для Луганської), але самі області як юридичні одиниці існують у незмінних межах 1991 року.
Жодна міжнародна організація, яка визнає територіальну цілісність України, не переглядала кількість областей. Це принципова позиція держави.
Нижчі рівні: райони та територіальні громади
Після реформи 2020 року в Україні залишилося 136 районів. Вони існують у складі областей, АР Крим, Києва та Севастополя. На найнижчому рівні — майже 1470 територіальних громад.
Саме громади сьогодні є основною ланкою місцевого самоврядування. Обласні державні адміністрації координують роботу районів і громад, але повноваження все більше зміщуються вниз. Це важливий нюанс: кількість областей стабільна, а от внутрішня структура регіонів активно змінювалася останніми роками.
Поширені помилки та міфи
Найчастіша помилка — плутати області з регіонами і називати цифру 25 або 27. Друга — вважати, що через окупацію кількість областей зменшилася. Третя — думати, що Київ входить до Київської області (насправді ні).
Ще один міф: нібито готується укрупнення областей до 8–10. Такі пропозиції звучали в різні роки, але до законодавчих змін не дійшли. Станом на 2026 рік жоден законопроєкт про зміну кількості областей не прийнятий.
У реальних кейсах люди часто плутають також назви центрів: Кропивницький досі дехто називає Кіровоградом, а Дніпро — Дніпропетровськом. Офіційні назви закріплені законом і використовуються в усіх державних документах.
Знання точної кількості областей — не просто шкільна формула. Це основа для розуміння державного устрою, виборчого законодавства, бюджетного процесу і навіть туристичної логістики. 24 області залишаються стійким каркасом, навколо якого будується вся система управління Україною.