Су-35 — це не просто модернізований Су-27. Це машина, яку російська промисловість позиціонує як міст між четвертим і п’ятим поколіннями. Вона поєднує надманевреність, потужний радар і велику бойову нагрузку, але водночас залишається вразливою до сучасних систем ППО та стелс-технологій противника.
Станом на середину 2026 року Су-35С залишається одним з основних винищувачів ВКС РФ. Його активно застосовують у війні проти України, а окремі екземпляри стоять на озброєнні Китаю. Нижче — детальний розбір того, що саме являє собою цей літак, які в нього реальні можливості і де проходять межі його переваг.
Матеріал базується на відкритих технічних даних, офіційних характеристиках і підтверджених епізодах бойового застосування.
Від Су-27 до Су-35: як створювали «перехідну» машину
Історія Су-35 починається ще в кінці 1980-х. Тоді ОКБ Сухого працювало над глибокою модернізацією Су-27 під позначенням Су-27М (Т-10М). Машина отримала переднє горизонтальне оперення, новий радар і цифрову систему управління. Перший політ прототипу відбувся 1988 року. Після розпаду СРСР проєкт майже зупинився, а кілька побудованих літаків використовували переважно для показових польотів.
Справжнє друге народження сталося на початку 2000-х. Росія потребувала машини, яка могла б конкурувати з новими західними винищувачами до появи Су-57. Так з’явився проєкт Т-10БМ — глибока переробка без канардів, з новими двигунами, посиленим планером і сучасною авіонікою. Перший політ дослідного Су-35 відбувся 19 лютого 2008 року.
Серійна версія для ВКС отримала позначення Су-35С. Перший контракт на 48 машин підписали 2009 року, поставки почалися 2012-го, а повноцінна експлуатація — з лютого 2014 року. З того часу літак пройшов кілька хвиль доопрацювань, зокрема покращення програмного забезпечення радара та інтеграцію нових ракет.
Важливо розуміти: Су-35 не є чистим п’ятим поколінням. У нього немає повноцінної стелс-конструкції, внутрішніх відсіків озброєння та активної фазованої антенної решітки (АФАР) у базовій версії. Це покоління 4++, де частину технологій майбутнього впровадили в уже існуючу аеродинамічну схему.
Конструкція, двигуни з керованим вектором тяги та льотні якості
Планер Су-35С суттєво посилений порівняно з Су-27. Ресурс конструкції заявлений на рівні 6000 льотних годин або 30 років. Переднє горизонтальне оперення прибрали — замість нього використовують керований вектор тяги двигунів. Це рішення спростило конструкцію і зменшило радіолокаційну помітність.
Головна «фішка» машини — два турбореактивні двигуни АЛ-41Ф1С з керованим вектором тяги. Кожен розвиває 8800 кгс на безфорсажному режимі і 14 500 кгс на форсажі. Вектор відхиляється на ±15° зі швидкістю до 60° за секунду. Саме завдяки цьому Су-35 демонструє надманевреність на малих швидкостях і здатний виконувати фігури на кшталт «кобри Пугачова» навіть з бойовим навантаженням.
Основні льотні характеристики:
- Максимальна швидкість на висоті — близько 2500 км/год (M=2,25)
- Швидкість біля землі — 1400 км/год
- Практична стеля — 18 000–20 000 м
- Дальність польоту без підвісних баків — 3600 км
- Бойовий радіус — орієнтовно 1500–1600 км
- Тягоозброєність при нормальній злітній масі — понад 1,1
Маса порожнього літака — близько 19 000 кг, максимальна злітна — 34 500 кг. На 12 вузлах підвіски можна розмістити до 8000 кг озброєння. Це один з найвищих показників серед сучасних одномоторних і двомоторних винищувачів четвертого покоління.
Водночас висока маневреність має ціну. На великих кутах атаки літак швидко втрачає енергію, а керований вектор тяги ефективний переважно на дозвукових швидкостях. У реальних повітряних боях на середніх і великих дальностях ця перевага часто не реалізується.
Радар Ірбіс-Е, авіоніка та можливості виявлення
Серцем бойової системи Су-35 є радіолокаційна станція Н035 «Ірбіс-Е» — гібридна пасивна фазована антенна решітка (ПФАР). За заявами розробників, вона здатна виявляти ціль з ефективною поверхнею розсіювання 3 м² на дальності до 350–400 км у вузькому секторі пошуку. Цілі з ЕПР 0,01 м² (умовний стелс) — на відстані близько 90 км.
Радар може супроводжувати до 30 повітряних цілей і одночасно наводити ракети на 8 з них. Додатково встановлена оптико-локаційна станція ОЛС-35, яка дозволяє виявляти цілі в інфрачервоному діапазоні без випромінювання радара. Це особливо корисно для прихованого зближення.
Кабіна обладнана трьома багатофункціональними дисплеями і голографічним індикатором на лобовому склі. Система управління — цифрова з чотирикратною резервацією. Є комплекс радіоелектронної боротьби, зокрема станції попередження про опромінення і контейнери РЕБ.
Важливий нюанс: «Ірбіс-Е» — це ПФАР, а не АФАР. Активні решітки (як у F-35 чи новіших модифікацій західних літаків) мають кращу завадозахищеність, нижчу ймовірність виявлення власного випромінювання і можливість формувати кілька незалежних променів. Російська сторона працює над модернізацією під позначенням Су-35СМ з радаром «Бєлка» (АФАР), але серійних поставок таких машин станом на 2026 рік немає.
Озброєння та багатоцільовість
Су-35 позиціонується як багатоцільовий винищувач. Вбудована 30-мм гармата ГШ-30-1 з боєкомплектом 150 снарядів. На зовнішніх підвісках — широкий спектр ракет і бомб.
Для повітряного бою:
- Р-77-1 / РВВ-СД (середня дальність, активна головка)
- Р-37М (велика дальність, до 300+ км)
- Р-73 / Р-74М (ближній бій, теплові головки)
- Р-27 різних модифікацій
Для ударів по землі і морю:
- Х-31П/ПД (протирадіолокаційні)
- Х-59МК, Х-38, Х-29
- Керовані бомби КАБ-500 і КАБ-1500
- Протикорабельні ракети
У реальних умовах війни в Україні Су-35 переважно використовували для запуску протирадіолокаційних ракет і як носій далекобійних ракет «повітря-повітря». Застосування високоточних боєприпасів по наземних цілях обмежене через високу ефективність української ППО.
Бойовий досвід у Сирії та під час повномасштабного вторгнення в Україну
Перше бойове застосування Су-35С відбулося в Сирії 2016 року. Чотири машини базувалися на аеродромі Хмеймім. Вони виконували завдання з прикриття ударної авіації, перехоплення і demonstrative patrols. Зафіксовано кілька епізодів зближення з турецькими F-16 та ізраїльськими літаками, але до відкритих повітряних боїв справа не дійшла.
Значно масштабніше застосування почалося з лютого 2022 року. Су-35С стали одним з основних інструментів спроб завоювання переваги в повітрі. Вони запускали ракети Р-37М по українських літаках і безпілотниках, працювали по радіолокаційних станціях ракетами Х-31.
Водночас літак виявився вразливим. За відкритими даними, підтверджені втрати Су-35С включають епізоди 2022–2026 років: збиття біля Ізюма, Каховки, у Брянській області комплексами Patriot, дружній вогонь С-300 біля Токмака, втрати над Азовським морем і в Курській області. У липні 2026 року Повітряні сили України підтвердили знищення ще одного Су-35 на східному напрямку. Точна загальна кількість втрат залишається предметом дискусій — оцінки коливаються від кількох до понад десяти машин.
Досвід показав: навіть надманеврений винищувач з потужним радаром не може діяти вільно в зоні, насиченій сучасними ЗРК середньої і великої дальності. Дальній повітряний бій і робота з великих висот стали основним режимом, а близькі маневрові сутички — рідкістю.
Порівняння з F-16, Eurofighter і F-35: сильні та слабкі сторони
Порівнювати Су-35 з різними західними машинами потрібно обережно — у них різні концепції.
| Параметр | Су-35С | F-16 Block 70/72 | Eurofighter Typhoon | F-35A |
|---|---|---|---|---|
| Покоління | 4++ | 4+ | 4+ | 5 |
| Макс. швидкість | ~M 2,25 | ~M 2,0 | ~M 2,0 | ~M 1,6 |
| Радар | ПФАР Ірбіс-Е | АФАР APG-83 | АФАР Captor-E | АФАР AN/APG-81 |
| Бойове навантаження | до 8000 кг | ~7700 кг | ~7500 кг | ~8100 кг (з внутрішніми) |
| Стелс | Низький | Низький | Низький | Високий |
| Керований вектор тяги | Так | Ні | Ні | Ні |
Джерело: узагальнені відкриті технічні дані виробників і довідкові матеріали.
Проти F-16 і Eurofighter Су-35 має перевагу в тягоозброєності, дальності виявлення великих цілей і масі боєкомплекту. У близькому бою його маневреність може бути вирішальною. Проти F-35 ситуація інша. Стелс, сенсорна ф’южн і мережецентричність дають американській машині суттєву перевагу на середніх і великих дальностях. Су-35 може «побачити» F-35 лише на відносно невеликій відстані, тоді як сам залишається помітним значно раніше.
У реальних умовах результат залежить не лише від характеристик платформи, а й від підготовки пілотів, якості розвідки, наявності підтримки АВАКС і РЕБ, а також щільності ППО.
Виробництво, експорт і стан парку у 2026 році
Серійне виробництво Су-35С ведеться на Комсомольському-на-Амурі авіазаводі. За оцінками на кінець 2025 — початок 2026 року, російські ВКС мають близько 130–155 машин (цифри варіюються залежно від джерела). Поставки тривають партіями навіть під санкціями — у 2025–2026 роках фіксували кілька партій.
Єдиний підтверджений великий експортний контракт — 24 літаки для Китаю (поставлені у 2016–2018 роках). Контракти з Індонезією та Єгиптом були зірвані або заморожені через американські санкції CAATSA. Є повідомлення про передачу частини машин Алжиру.
Вартість одного Су-35С за різними оцінками коливається в межах 80–100+ млн доларів залежно від комплектації та умов контракту.
Поширені міфи про Су-35 та реальність
Міф 1: «Су-35 — найкращий у світі винищувач у маневровій сутичці». Реальність: на малих швидкостях і великих кутах атаки він дійсно один з найкращих. Але сучасний повітряний бій рідко доходить до такого режиму. Більшість зіткнень відбуваються на середніх дальностях, де вирішують радар, ракети і ситуаційна обізнаність.
Міф 2: «Ірбіс-Е легко бачить стелс-літаки». Реальність: заявлена дальність виявлення цілей з дуже малою ЕПР суттєво менша. До того ж сучасні стелс-машини активно використовують РЕБ і тактику, яка ускладнює роботу ПФАР.
Міф 3: «Су-35 майже не поступається Су-57». Реальність: це різні концепції. Су-57 має внутрішні відсіки, кращу стелс-форму і перспективну АФАР. Су-35 залишається «важким» 4++ винищувачем з великою зовнішньою підвіскою.
З практики застосування видно, що літак ефективний у певних нішах — дальнє перехоплення, робота з великих висот, запуск спеціалізованих ракет. Але він не є універсальним рішенням проти сучасних інтегрованих систем ППО і стелс-авіації.
Ключові інсайти
Су-35С — це максимум, який російська промисловість змогла вичавити з класичної схеми Су-27. Він сильний у маневреності, має потужний радар і велику бойову нагрузку. Водночас відсутність повноцінного стелсу, обмеження ПФАР-радара і висока вартість втрат у сучасній війні показують межі платформи.
Для розуміння реальної цінності машини важливі не лише цифри з буклетів, а й те, як вона діє в умовах щільної ППО, електронної боротьби і протидії стелс-авіації. Саме ці фактори визначають, чи залишатиметься Су-35 актуальним у другій половині 2020-х років.