Офіційний перепис 2024 року зафіксував 36,828 мільйона жителів. Міжнародні оцінки на середину 2026 року піднімають цю цифру до близько 38,76 мільйона. Різниця пояснюється методологією: перепис рахує лише тих, хто постійно проживає на території, а ООН додає оцінку міграції та природний приріст.
За останні десять років темпи зростання впали до 0,85 % на рік. Це вже не демографічний бум 1960–1980-х, а перехід до зрілої структури з помітним старінням і швидкою урбанізацією.
Нижче — розбір актуальних даних, регіональних відмінностей, етнічного складу та прогнозів, які безпосередньо впливають на економіку, соціальну політику й ринок праці країни.
Офіційні цифри перепису та міжнародні оцінки
Haut-Commissariat au Plan (HCP) 1 вересня 2024 року оголосив результати сьомого загального перепису населення і житла. Легальна чисельність склала 36 828 330 осіб: 36 680 178 марокканців і 148 152 іноземців. Порівняно з 2014 роком додалося майже 3 мільйони людей.
Міжнародні джерела (Worldometer, ООН) дають вищі значення. На середину 2026 року вони оцінюють населення в 38 762 441 особу. Різниця виникає через те, що перепис фіксує лише постійних резидентів на конкретну дату, а оцінки ООН враховують середньорічний приріст і нелегальну міграцію.
Щільність населення — близько 87 осіб на квадратний кілометр. Більша частина території (пустелі, гори) заселена рідко, тому реальна концентрація на атлантичному та середземноморському узбережжі значно вища.
Як змінювалося зростання населення
У 1960 році в Марокко жило близько 11,6 мільйона людей. До 2024 року чисельність зросла більш ніж утричі. Найвищі темпи (понад 2,5 % на рік) спостерігалися у 1960–1980-х роках. Потім почалося поступове зниження: 1,25 % у 2004–2014 і вже 0,85 % у 2014–2024.
Головна причина — падіння народжуваності. Індекс фертильності у 2024 році склав 1,97 дитини на жінку. Це вперше нижче рівня простого відтворення (2,1). У містах показник ще нижчий — 1,77, у селах — 2,37.
Очікувана тривалість життя досягла 76,4 року (74,7 для чоловіків і 78,1 для жінок). Люди живуть довше, а дітей народжують менше. Результат — зміна вікової піраміди.
Урбанізація та регіональний розподіл
Міське населення у 2024 році становило 23,1 мільйона (62,8 %), сільське — 13,7 мільйона. За десять років міське населення зросло на 1,24 % на рік, сільське — лише на 0,22 %.
П’ять регіонів концентрують 71,2 % усього населення:
- Касабланка-Сеттат — 7,69 млн (20,9 %)
- Рабат-Сале-Кенітра — 5,13 млн
- Марракеш-Сафі — 4,89 млн
- Фес-Мекнес — 4,47 млн
- Танжер-Тетуан-Аль-Хосейма — 4,03 млн
Касабланка залишається найбільшим містом — 3,22 млн у межах префектури. Танжер уже вийшов на друге місце (1,27 млн), випередивши Фес і Марракеш.
Найвищий рівень урбанізації — у південних регіонах Лаюн-Сакія-ель-Хамра (92 %) і Дахла-Уед-ед-Дахаб (80 %). Найнижчий — у Драа-Тафілалет (36,7 %).
Вікова структура: прискорене старіння
Частка дітей до 15 років зменшилася з 28,2 % у 2014 році до 26,5 % у 2024-му. Населення працездатного віку (15–59 років) скоротилося з 62,4 % до 59,7 %. Натомість люди старше 60 років уже становлять 13,8 % (майже 5 мільйонів). Десять років тому їх було 3,2 мільйона.
Темп зростання цієї групи — 4,6–4,7 % на рік, уп’ятеро швидший за загальний приріст. До 2040 року HCP прогнозує зростання частки літніх до 19,5 %, а до 2060 — майже до чверті населення.
Медіанний вік уже перевищив 30 років. Коефіцієнт демографічного навантаження виріс до 67,5 %. Це означає, що на 100 осіб працездатного віку припадає 67 залежних (дітей і пенсіонерів).
Етнічний і культурний склад
Офіційно 99 % населення класифікують як арабсько-амазизьке. Реальна частка амазигів (берберів) за мовою та самоідентифікацією оцінюється в 35–40 %. Вони компактно проживають у горах Риф, Середньому та Високому Атласі, а також у регіоні Сус.
Офіційними мовами є арабська та тамазигхт (з 2011 року). Французька залишається мовою бізнесу, освіти та адміністрації. Більшість населення — суніти (понад 99 %). Єврейська громада скоротилася до кількох тисяч осіб.
Іноземців у країні 148 тисяч. Найбільше їх у Касабланці (близько 46 тисяч). Зростає кількість біженців і шукачів притулку, особливо з Судану та країн Сахелю.
Діаспора, міграція та щільність
За межами країни проживає близько 5 мільйонів марокканців і їхніх нащадків. Найбільші громади — у Франції, Іспанії, Бельгії, Нідерландах і Італії. Грошові перекази від діаспори становлять важливу частину ВВП.
Чиста міграція залишається від’ємною: щорічно країна втрачає 50–60 тисяч осіб. Водночас внутрішній рух із сіл до міст продовжується, хоча й повільнішими темпами.
Найвища щільність — уздовж атлантичного узбережжя та в долинах річок. У гірських і пустельних районах вона падає до 4–15 осіб на км².
Прогнози до 2060 і соціальні виклики
За середнім сценарієм HCP населення зросте до 43,3 мільйона у 2060 році. Темп приросту падатиме майже до нуля. Міське населення досягне 32,5 мільйона (три чверті), сільське зменшиться до 10,8 мільйона.
Головні виклики:
- фінансування пенсійної системи при зростанні частки літніх;
- адаптація системи охорони здоров’я до потреб старшого віку;
- створення робочих місць для молоді, яка все ще численна;
- нерівномірний розвиток регіонів — концентрація ресурсів у п’яти прибережних областях.
Демографічне вікно можливостей (коли частка працездатних максимальна) ще відкрите, але вже звужується. Країна має приблизно 15–20 років, щоб використати цей період для інвестицій в освіту, продуктивність і соціальну інфраструктуру.
Ключові інсайти. Марокко завершило класичний демографічний перехід швидше за більшість країн регіону. Народжуваність уже нижча за рівень відтворення, населення старіє, міста поглинають села. Цифра 36,8 мільйона з перепису 2024 року — це не просто статистика. Це точка, з якої починається новий етап: від зростання кількості до підвищення якості життя та управління обмеженими ресурсами.