Хезболла — шиїтська воєнізована та політична організація в Лівані, яку часто називають «партією Аллаха». Вона виникла на початку 1980-х років як відповідь на ізраїльську окупацію півдня країни і з часом перетворилася на одну з найпотужніших недержавних збройних сил у регіоні. Організація поєднує військове крило, політичну партію, соціальну мережу шкіл і лікарень, а також тісні зв’язки з Іраном.
Станом на 2026 рік Хезболла залишається ключовим гравцем на Близькому Сході, попри важкі втрати в конфлікті з Ізраїлем 2023–2024 років. Її лідер Хасан Насралла був ліквідований у вересні 2024-го, а новим генеральним секретарем став Наїм Касем. Організація визнана терористичною в США, Ізраїлі, Канаді та низці інших країн, тоді як у Європі терористичним вважають переважно її військове крило.
Нижче — детальний розбір історії, структури, ідеології, військового потенціалу та сучасного стану організації, заснований на відкритих даних і офіційних оцінках.
Як виникла Хезболла і що стало тригером
Хезболла сформувалася в хаосі громадянської війни в Лівані (1975–1990). Шиїтська громада, яка становила близько третини населення, довгий час залишалася політично слабкою порівняно з християнами та сунітами. Головним каталізатором став ізраїльський наступ 1982 року (операція «Мир Галілеї»), метою якого було витіснення палестинських бойовиків із півдня Лівану.
Іран, де 1979 року перемогла Ісламська революція, відправив до долини Бекаа близько 1500 бійців Корпусу вартових ісламської революції. Саме вони підготували місцевих шиїтських активістів, багато з яких раніше належали до руху «Амаль». Організація офіційно заявила про себе 1985 року маніфестом, у якому проголосила три цілі: вигнання західних сил із Лівану, знищення Ізраїлю та створення ісламської держави за іранським зразком.
Назва «Хезболла» (арабською «партія Бога») взята з Корану. На відміну від багатьох тогочасних угруповань, вона одразу зробила ставку не лише на партизанську війну, а й на ідеологічну підготовку та соціальну роботу серед шиїтів. Це дозволило швидко набрати підтримку на півдні та в південних передмістях Бейрута.
Ідеологія, цілі та релігійний фундамент
В основі ідеології Хезболли лежить принцип «велаят-е факих» — підпорядкування верховному релігійному лідеру Ірану як політичному та духовному авторитету. Організація вважає Ізраїль «нелегальним утворенням» і відкрито заявляє про прагнення його ліквідувати. Водночас вона позиціонує себе як захисника шиїтської громади Лівану від зовнішніх загроз і внутрішньої маргіналізації.
Маніфест 1985 року залишається ключовим документом. Він поєднує антиімперіалізм, антисіонізм і заклик до ісламського правління. З часом риторика стала більш націоналістичною: організація почала говорити про «опір» (мукавама) як загальноліванську справу, а не лише шиїтську. Це допомогло розширити політичний вплив і залучити союзників з-поміж інших конфесій.
Важливо розуміти: Хезболла не є монолітною. Всередині існують різні течії — від жорстких ідеологів до більш прагматичних політиків, які працюють у парламенті. Проте базові принципи — вірність Ірану, боротьба з Ізраїлем і збереження зброї — залишаються незмінними.
Структура: від військового крила до соціальної держави
Хезболла побудована за принципом жорсткої ієрархії. На чолі стоїть генеральний секретар і Рада шури (Шура). Військове крило — «Рада джихаду» — відповідає за бойові операції, розвідку та озброєння. Політичне крило бере участь у виборах і формує блок у парламенті. Окремо існують соціальні структури: лікарні, школи, фонд допомоги сім’ям загиблих і навіть власний телеканал «Аль-Манар».
Саме соціальна мережа зробила організацію «державою в державі». У районах, де держава слабко присутня, Хезболла забезпечує медицину, освіту та фінансову підтримку. Це створює лояльність, яку важко зруйнувати військовими ударами.
Чисельність бойовиків оцінюється по-різному. Хасан Насралла 2021 року заявляв про 100 тисяч бійців. Незалежні оцінки коливаються від 20–50 тисяч активних бійців плюс резервісти. Після втрат 2024–2026 років точні цифри невідомі, але організація зберігає здатність вести інтенсивні обстріли.
Військовий потенціал і арсенал
До 2023 року Хезболла володіла одним із найбільших у світі запасів ракет серед недержавних акторів — за різними оцінками, від 100 до 150 тисяч снарядів різної дальності. Серед них були і точні ракети, здатні діставати до центральних районів Ізраїлю. Організація також мала протитанкові комплекси, безпілотники та досвід міської війни, здобутий у Сирії.
Конфлікт 2023–2024 років і подальші операції Ізраїлю суттєво зменшили арсенал. За оцінками ізраїльських джерел на початок 2026 року, знищено 85–90 % довоєнного ракетного запасу. Залишилося, за різними даними, від 10 до 25 тисяч ракет і снарядів. Попри це, організація продовжує запускати десятки й сотні снарядів на день під час ескалацій і активно відновлює виробництво та контрабанду зброї.
Важливо: Хезболла не залежить виключно від поставок. Частина озброєння виробляється локально або збирається з імпортних компонентів. Досвід війни в Сирії дав їй навички ведення комбінованих операцій, а не лише партизанських дій.
Політична роль у Лівані та міжнародний статус
З 1992 року Хезболла бере участь у виборах. Її блок і союзники традиційно контролюють значну частину місць у парламенті, особливо серед шиїтських депутатів. Організація входить до урядових коаліцій і має вплив на кадрові рішення. Водночас вона зберігає автономію у військових питаннях, що постійно створює напруження з іншими політичними силами.
Міжнародний статус неоднозначний. США, Ізраїль, Канада, Бахрейн і низка арабських країн визнають Хезболлу терористичною організацією повністю. Європейський Союз, Велика Британія та Австралія вважають терористичним лише військове крило. У Росії та деяких інших країнах організація не заборонена.
Після 2024 року ліванський уряд зробив кілька кроків до обмеження військової діяльності Хезболли, включно з формальною забороною військових дій у 2026 році. На практиці ці рішення залишаються значною мірою декларативними, бо держава не має сили примусити організацію роззброїтися.
Зв’язки з Іраном і «вісь опору»
Іран — головний спонсор і ідеологічний наставник Хезболли. За оцінками Державного департаменту США, Тегеран щорічно передавав організації сотні мільйонів доларів. Після 2024 року фінансування продовжується, хоча обсяги коливаються залежно від санкцій і внутрішньої ситуації в Ірані.
Хезболла є ключовою ланкою так званої «осі опору» — мережі проіранських сил, куди входять ХАМАС, хусити в Ємені, шиїтські міліції в Іраку та раніше сили Башара Асада в Сирії. Організація тренувала бойовиків інших груп і надавала їм досвід. Участь у громадянській війні в Сирії (2011–2024) коштувала їй тисяч загиблих, але зміцнила військовий досвід і логістичні мережі.
Після падіння режиму Асада в грудні 2024 року маршрути постачання зброї ускладнилися, проте організація швидко адаптувалася, перенісши частину логістики на північ і в долину Бекаа.
Конфлікти з Ізраїлем: ключові етапи
Перший великий успіх Хезболла зафіксувала 2000 року, коли Ізраїль вивів війська з півдня Лівану. Організація привласнила собі заслугу «вигнання окупантів». У 2006 році 34-денна війна показала, що Хезболла здатна вести інтенсивні ракетні обстріли і завдавати відчутних втрат.
Новий етап почався 8 жовтня 2023 року, коли організація відкрила «північний фронт» на підтримку ХАМАС. Обстріли тривали понад рік. У вересні–жовтні 2024-го Ізраїль завдав серію ударів, які знищили значну частину командування, включно з Хасаном Насраллою (27 вересня) і його ймовірним наступником Хашемом Сафіаддіном. У жовтні 2024-го новим лідером обрали Наїма Касема, який з 1991 року був заступником.
Станом на 2026 рік конфлікт перейшов у фазу нестабільного перемир’я з періодичними порушеннями. Ізраїль утримує буферну зону на півдні, а ліванська армія намагається взяти під контроль частину зброї. Хезболла заявляє, що не роззброїться, поки Ізраїль присутній на ліванській території.
Поширені міфи та помилки щодо Хезболли
Один із найпоширеніших міфів — що Хезболла є виключно «іранською маріонеткою». Насправді організація має значну автономію у внутрішніх ліванських справах і власну соціальну базу. Іран дає ресурси та ідеологію, але рішення про локальні політичні альянси часто ухвалюються в Бейруті.
Другий міф — що після 2024 року організація «знищена». Втрати були величезними, арсенал суттєво зменшився, командування обезголовлено. Проте структура, соціальна мережа і здатність до асиметричних дій збереглися. Організація вже демонструє здатність до відновлення.
Третій міф — що Хезболла бореться лише з Ізраїлем. У реальності вона вела війну проти інших шиїтських груп у 1980-х, брала участь у сирійському конфлікті проти сунітських повстанців і має напружені відносини з частиною ліванських політичних сил.
Четвертий — що організація має монолітну підтримку серед усіх шиїтів Лівану. Підтримка сильна, але не абсолютна. Економічна криза в країні, корупція та втрати від війни створюють внутрішнє невдоволення, яке організація намагається компенсувати соціальними програмами.
Ключові інсайти
Хезболла — це не просто терористичне угруповання і не просто політична партія. Це гібридна структура, яка поєднує риси держави, армії, соціальної служби та ідеологічного руху. Її сила завжди базувалася не лише на ракетах, а й на здатності заповнювати вакуум, який залишала слабка ліванська держава.
Після 2024 року організація ослабла, але не зникла. Новий лідер Наїм Касем представляє стару гвардію і зберігає continuity. Іран продовжує підтримку, а конфлікт з Ізраїлем залишається головним джерелом легітимності для частини прихильників. Для розуміння регіону важливо дивитися не лише на військові зведення, а й на те, як Хезболла вбудована в повсякденне життя шиїтських районів Лівану. Саме там, а не в офіційних заявах, визначається її довгострокова стійкість.