«Кажуть, випустили 25 тисяч голубів, — згадував американський легкоатлет Луї Замперіні. — Небо аж потемніло від них. Голуби кружляли над головами, а потім гримнув гарматний постріл. І це просто сполохало їх. У нас були солом’яні капелюхи — пласкі такі — було чути як по них цокає: „цок-цок“. А жінок й зовсім шкода, бо їм падало просто на волосся. Це була суцільна маса того самого… І, скажу вам, це було дуже смішно».
Менш за все Адольф Гітлер волів, щоб нацистська Олімпіада виглядала смішною. Голубів ще можна було пережити. Та на цих іграх трапилося те, чого пропаганда не змогла стерпіти. Головне приниження чекало не в небі. А на біговій доріжці.
Як Берлін став ареною пропаганди
Стадіон на Olympischer Platz, 3, у Берліні справляв похмуре враження. Саме цього зловісно-величного ефекту домагалися його творці. У 1934 році вони розпочали будівництво арени, якій не було б рівних у світі. Архітектурний стиль нагадував давньогрецькі храми, давньоримський Колізей і пригнічував готичною суворістю.
Олімпійські ігри мали пройти в Берліні ще 1916 року, але їх скасували через Першу світову війну. Міжнародний олімпійський комітет у 1931 році знову довірив Німеччині право провести ігри 1936-го. Тоді країна ще жила в умовах Веймарської республіки.
Гітлер ще у 1932 році називав Олімпіаду «змовою проти арійської раси з боку масонів та євреїв». Нацистські журналісти зневажливо писали про змагання з «ворожими» націями та «расово неповноцінними» спортсменами. Ставши канцлером у 1933-му, він своєї думки не змінив.
Міністр пропаганди Йозеф Геббельс і член МОК Теодор Левальд переконували фюрера не відмовлятися. Це шанс створити ілюзію пацифізму й довести перевагу «арійської» сили. Якщо ігри скасують, Німеччина виглядатиме слабкою. До травня 1933 року Гітлер погодився. На будівництво стадіону витратили 77 мільйонів марок. Архітектором став Вернер Марх.
Левальда призначили президентом оргкомітету. Його друга Карла Діма — генеральним секретарем. Саме Дім запропонував відродити естафету олімпійського вогню. Три тисячі бігунів мали пронести смолоскип через Грецію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину та Німеччину.
Нацистське керівництво було у захваті. Маршрут пролягав територіями, які входили у сферу інтересів Рейху. Світова спільнота розділилася. Одні казали: треба йти на поступки. Інші вимагали скасувати ігри. Частина спортсменів відмовилася від участі. Протест посилився після Нюрнберзьких расових законів 1935 року.
Радянський Союз теж виступав проти Берліна. Сталін лобіював проведення ігор у Барселоні, але громадянська війна в Іспанії зруйнувала ці плани.
Німці запрошували чиновників МОК і політиків, влаштовували пишні прийоми. Тимчасово стишили переслідування євреїв, прибрали гасла. Арештували близько 800 представників ромів і синті, вивезли до табору Марцан. У збірній влаштували расові чистки.
Фехтувальницю Хелен Майєр, яку називали «Білявою Хе» і еталоном арійської краси, спочатку не чіпали. Її батько був євреєм. Після Нюрнберзьких законів її виключили з клубу й позбавили стипендії. Через скандал її показово повернули до збірної — єдиний виняток для спортсменів з єврейським корінням.
Президент США Франклін Рузвельт не фінансував поїздку команди. Рішення ухвалив Американський олімпійський комітет на чолі з Евері Брендеджем. Він сповідував принцип «спорт поза політикою» і запевняв, що не бачив дискримінації.
Темношкірі атлети США їхали до Берліна, щоб спростувати расову теорію. Збірна плили в тісних каютах третього класу без можливості тренуватися. Жодна держава офіційно не бойкотувала ігри. Але протестні рухи існували в кількох країнах.
Шиповки Дасслера і чотири золота Оуенса
Олімпіада стала шансом для братів Рудольфа і Адольфа Дасслерів — власників Gebrüder Dassler Schuhfabrik. Після приходу нацистів до влади вони вступили в НСДАП. Напередодні ігор фірма отримала замовлення для німецької збірної.
Дізнавшись про прибуття американської делегації, Адольф Дасслер наважився на ризикований крок. Він запропонував 22-річному Джессі Оуенсу свої найкращі шиповки. Одну пару з особливим розташуванням шипів зшили за одну ніч і передали через тренера німецької збірної.
На другий день змагань перемогли троє німців. Гітлер за