Станом на серпень 2026 року Київський метрополітен налічує рівно 52 діючі станції. Вони розподілені між трьома лініями загальною експлуатаційною довжиною близько 69,6 км. Ця цифра не змінювалася вже кілька років, попри активне будівництво на північному напрямку.
Мережа охоплює всі десять районів столиці й щодня перевозить сотні тисяч пасажирів. Окрім транспортної функції, станції виконують роль укриттів під час повітряних тривог. Саме тому знання точної кількості станцій, їх розташування та особливостей допомагає орієнтуватися швидше й безпечніше.
У статті зібрано перевірені дані про кожну лінію, історію зростання мережі, унікальні інженерні рішення та плани розширення до 2027–2030 років. Усі цифри звірені з офіційними джерелами та актуальними схемами.
Точна кількість станцій і розподіл по лініях
Київський метрополітен складається з трьох ліній:
- Святошинсько-Броварська (червона, М1) — 18 станцій, довжина близько 22,7 км;
- Оболонсько-Теремківська (синя, М2) — 18 станцій, довжина близько 21 км;
- Сирецько-Печерська (зелена, М3) — 16 станцій, довжина близько 23,9 км.
Разом — 52 станції. З них 46 підземних (20 глибокого закладання і 26 мілкого) та 6 наземних або естакадних. Три станції є пересадковими вузлами в центрі міста: Театральна — Золоті Ворота, Хрещатик — Майдан Незалежності, Площа Українських Героїв — Палац Спорту.
| Лінія | Колір | Кількість станцій | Довжина, км | Кінцеві станції |
|---|---|---|---|---|
| Святошинсько-Броварська | Червона | 18 | 22,7 | Академмістечко — Лісова |
| Оболонсько-Теремківська | Синя | 18 | 21,0 | Героїв Дніпра — Теремки |
| Сирецько-Печерська | Зелена | 16 | 23,9 | Сирець — Червоний хутір |
Джерело даних: офіційні схеми Київського метрополітену та Вікіпедія станом на 2026 рік.
Наземні ділянки розташовані переважно на лівому березі Дніпра. Станції Дніпро, Гідропарк і Славутич дають можливість побачити місто з висоти мостів. Решта мережі працює під землею, що робить її стійкою до погодних умов і частково до зовнішніх загроз.
Як мережа зростала від п’яти станцій до п’ятдесяти двох
Першу чергу метро відкрили 6 листопада 1960 року. Тоді працювали лише п’ять станцій на ділянці Вокзальна — Дніпро. Довжина становила 5,2 км. Це був третій метрополітен у тодішньому СРСР після Москви та Ленінграда і чотирнадцятий у Європі.
Протягом 1960–1970-х років червону лінію продовжили на захід і схід. У 1971 році з’явилася друга лінія, яка з’єднала Оболонь із центром. Третя лінія стартувала у 1989 році. Після здобуття незалежності будівництво сповільнилося, але не зупинилося. Останні станції на синій лінії (Теремки) відкрили у 2013 році.
За шістдесят п’ять років мережа збільшилася більш ніж у десять разів. Паралельно змінювалася архітектура: від помпезного радянського стилю з мармуром і барельєфами до більш функціональних рішень 2000-х. Деякі станції першої черги мають статус пам’яток архітектури місцевого значення.
Арсенальна та інші рекорди київського метро
Найвідоміша особливість мережі — станція Арсенальна. Вона залягає на глибині 105,5 метра і залишається найглибшою в Європі та другою у світі (після китайської Хун’яньцунь). Спуск двома ескалаторами займає близько п’яти хвилин. Конструкція станції унікальна: вона побудована за «лондонським» типом без центрального залу через складні геологічні умови Печерських пагорбів.
Інші цікаві факти:
- 122 ескалатори обслуговують пасажирів;
- три електродепо забезпечують рухомий склад;
- поїзди складаються з п’яти вагонів;
- максимальна швидкість руху — 80 км/год, середня — близько 36 км/год.
Станція Золоті Ворота отримала Державну премію України з архітектури. Кілька станцій першої черги охороняються як пам’ятки. Під час повітряних тривог усі підземні станції працюють як укриття. У 2022–2025 роках тисячі киян ночували тут під час масованих атак.
Як працює метро щодня у 2026 році
Метрополітен відкритий щодня з 05:30 до 23:00. У години пік інтервал між поїздами становить 1,5–3 хвилини, у міжпіковий час — 5–7 хвилин. На вихідних інтервали трохи більші. Під час повітряної тривоги рух на наземних ділянках може зупинятися, а станції залишаються відкритими для укриття.
Оплата проїзду можлива банківською карткою, через додаток Kyiv City або жетонами. Тариф єдиний незалежно від відстані. Пересадки між лініями безкоштовні в межах однієї поїздки. На всіх станціях працює 4G-покриття мобільних операторів.
Найбільш завантажені станції — Вокзальна, Лісова, Почайна та Святошин. Саме тут перетинаються потоки міського й приміського транспорту. У реальних умовах багато пасажирів відзначають, що найбільші черги утворюються саме на цих вузлах у ранкові години.
Що будують зараз і коли чекати нові станції
Станом на серпень 2026 року жодна нова станція ще не відкрита. Основний фронт робіт — продовження зеленої лінії на Виноградар. Будуються станції Мостицька та Варшавська (раніше Проспект Правди). Основні конструкції планують завершити до кінця 2026 року, а повноцінний запуск очікується не раніше 2027-го.
Паралельно тривають проєктні роботи щодо Подільсько-Вигурівської (четвертої) лінії. Вона має з’єднати Поділ із Троєщиною через новий міст через Дніпро. Строки реалізації залежать від фінансування та воєнної ситуації. Також розглядаються продовження існуючих ліній у бік Броварів, Одеської площі та інших районів.
Після відкриття двох станцій на Виноградарі загальна кількість зросте до 54. Це суттєво полегшить життя мешканцям північно-західних масивів, які зараз витрачають багато часу на пересадки на наземний транспорт.
Практичні поради для тих, хто користується метро щодня
Щоб швидше орієнтуватися, варто запам’ятати кольори ліній і три пересадкові вузли. Для туристів зручно завантажити офлайн-схему або користуватися офіційним додатком. Під час тривоги краще одразу спускатися на станцію — вони розраховані на перебування великої кількості людей.
На наземних станціях у спекотну погоду буває душно, а взимку — вітряно. Підземні станції глибокого закладання, навпаки, мають стабільну температуру. Якщо ви їдете з валізою або дитячим візком, обирайте станції з ліфтами (їх кількість поступово збільшується).
Багато хто стикається з ситуацією, коли поїзд переповнений у пік. У таких випадках допомагає знання альтернативних маршрутів через наземний транспорт або зміна часу виїзду на 15–20 хвилин.
Ключові інсайти
52 станції — це не просто цифра. Це результат шістдесяти п’яти років будівництва, інженерних компромісів і адаптації до сучасних викликів. Мережа залишається компактною порівняно з метрополітенами мегаполісів зі схожою кількістю населення, але саме ця компактність робить її зручною для щоденних поїздок.
Найближчі роки принесуть перше збільшення кількості станцій за довгий період. Поки триває будівництво, кияни продовжують користуватися існуючою мережею як транспортом і як захистом. Знання структури ліній, глибини станцій і графіка роботи дозволяє робити це максимально ефективно.